Відповідно до норм державного і конституційного права кожна суверенна держава закріплює у своїй конституції (конституційному акті) офіційне найменування держави, у якому вказується географічна назва країни та (як правило) форма державного правління і устрою.
Україна належить до держав, які входять до обмеженого їх переліку, тобто тих, в офіційній назві яких немає визначення форми державного правління і устрою.
Як так сталося?
Народний депутат Верховної Ради України скликання Юрій Гайсинський у своїх спогадах, опублікованих в одній із всеукраїнських газет, згадує, як вони удвох з іншим народним депутатом Левком Лук’яненком, готуючи текст Акту проголошення Незалежності України, визначались з майбутньою назвою нашої держави – незалежної України.
Мотиви прийняття Левком Лук’яненком такого рішення можна зрозуміти. На думку автора, та й не тільки його одного, є неприйнятним те, що одна з найбільших європейських держав має недосконалу з погляду міжнародного і конституційного права назву; у світі цього не розуміють, почасти роблять помилки, коли в офіційному листуванні називають нашу країну „Республіка Україна“.
У країнах, яких прийнято вважати демократичними, є різні форми організації державної влади, у тому числі вище перелічені. Але у конституції кожної з означених країн (тобто таких, де демократичні принципи є невід’ємним атрибутом повсякденного життя громадянина, суспільства, держави – і саме у такій послідовності) чітко виписано, хто і в який спосіб несе відповідальність за внутрішню і зовнішню політику держави, та форми контролю за діями влади. США мають класичну модель президентської республіки, і там президент є главою виконавчої влади, тобто несе відповідальність за дії свого уряду. У Франції – президентсько-парламентська республіка, втім, президент веде засідання уряду і відповідає перед французьким народом за усі наслідки свого урядування. В інших європейських країн існує парламентська форма організації державної влади, характерною ознакою якої є верховенство вільно обраного народом представницького органу – парламенту над виконавчою гілкою влади та політична відповідальність уряду перед парламентом (а не президентом, який не є центральною фігурою у системі вищих державних органів країни
Що ж таке Україна? Це – одночасно Європа і Росія. Це звучить парадоксом, адже питання з часів Хмельницького стояло так: або у Європу, або з Росією. Але насправді таке бінарне мишлення призвело до того, що зараз Україна знаходиться у найкритічнішому становищі від часів її утворення – ментальность українців розщеплено цім вічним питанням, І навіть непохитний залізний президент Янукович підхопив енуреза на нєрвній почві. Ідея про вибір була нав’язана Україні ззовні, в той час як свята правда в тому, що українцеві ніхто не потрібен. За розміром Україна є найбільшою країною Європи, в той час як в очах росіянина Україна втілює Захід – з великою, довгою історію (в ті часи коли на території Росії далекі предки москалів куталися в шкури вбитих звірів, в Україні горді трипільці винаходили писемність; історія сучасної України, власне, лише починається о III тис. до нашої ери). Українець – то не просто штамп у паспорті чи довгі вуса та пристрасть до сала. Це водночасно сакральна традиція та кровне родство. Етичний принцип українця має бути таким: „Роби все, що хочеш, але не роби лиха іншому українцю чи українці.“ Цей етічний принцип має бути наріжником для всіх українців. І ось коли всі українці зрозуміють цю свою особливу місію, і стануть подібними один до oдного, наступить час Небесної України. Україна належить до держав, які входять до обмеженого їх переліку, тобто тих, в офіційній назві яких немає визначення форми державного правління і устрою.
Як так сталося?
Народний депутат Верховної Ради України скликання Юрій Гайсинський у своїх спогадах, опублікованих в одній із всеукраїнських газет, згадує, як вони удвох з іншим народним депутатом Левком Лук’яненком, готуючи текст Акту проголошення Незалежності України, визначались з майбутньою назвою нашої держави – незалежної України.
Мотиви прийняття Левком Лук’яненком такого рішення можна зрозуміти. На думку автора, та й не тільки його одного, є неприйнятним те, що одна з найбільших європейських держав має недосконалу з погляду міжнародного і конституційного права назву; у світі цього не розуміють, почасти роблять помилки, коли в офіційному листуванні називають нашу країну „Республіка Україна“.
У країнах, яких прийнято вважати демократичними, є різні форми організації державної влади, у тому числі вище перелічені. Але у конституції кожної з означених країн (тобто таких, де демократичні принципи є невід’ємним атрибутом повсякденного життя громадянина, суспільства, держави – і саме у такій послідовності) чітко виписано, хто і в який спосіб несе відповідальність за внутрішню і зовнішню політику держави, та форми контролю за діями влади. США мають класичну модель президентської республіки, і там президент є главою виконавчої влади, тобто несе відповідальність за дії свого уряду. У Франції – президентсько-парламентська республіка, втім, президент веде засідання уряду і відповідає перед французьким народом за усі наслідки свого урядування. В інших європейських країн існує парламентська форма організації державної влади, характерною ознакою якої є верховенство вільно обраного народом представницького органу – парламенту над виконавчою гілкою влади та політична відповідальність уряду перед парламентом (а не президентом, який не є центральною фігурою у системі вищих державних органів країни
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар